Поселення в географічній точці «м. Богуслав» існували ще задовго до офіційного надання йому статусу міста. Богуслав був заснований в 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим.
Цікавий історичний факт:
Королева Швеції Астрид Ободритська або Астрид Мекленбурзька (швед. Astrid av obotriterna) донька князя ободритів (в племінний союз яких входило і плем'я «украни»), була матір'ю Інгігерди дружини Великого князя київського Ярослава Мудрого. Після повстань полабських слов'ян проти окупантів німців князь Київської Русі Ярослав I Мудрий був союзником саме полабських слов'ян. Яких обороняв благочестивий князь Богуслав I. І Богуслав І був чоловіком Анастасії Великопольської, доньки Євдокії Ізяславни династії Рюриковичів, батько якої був Ізяслав Мстиславич правнук Ярослава Мудрого.
Заснування міста
Перша згадка про поселення в літопису як фортеця для оборони проти половців датується 1195 роком.
Стародавня назва міста — Богуславль. Він також згадується в літописах за 1195 разом з Торчеськ (Торчскій), Корсунем (сучасний Корсунь-Шевченківський) і Каневом як міста, передані київським князем Рюриком володимиро-суздальського князя Всеволода (Юрійовичу) Велике Гніздо.
Сама назва міста походить, очевидно, від річки Богуславки - притоки Росі. Також, згідно з легендою, після того, як був відбитий набіг кочовиків на південні кордони Київської Русі, всі прославляли князя Ярослава Мудрого. У відповідь князь вимовив, «Богу слава!» і наказав збудувати на лівому березі річки Рось місто-фортецю, яке було названий Богуславлем.
Як стверджують богуславські дослідники, історична назва міста походить від старословянського «Буй Слав», що в перекладі означає — «хвала славним воїнам!».
1240 року Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. З 1362 року у складі Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року у складі Речі Посполитої. З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Посполитої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю.
XVI сторіччя
У 1591 році король Сигізмунд III Ваза віддав місто у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому а також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб. На той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини, замок та дві поташні буди.
Населення Богуслава брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 1591–1593 років, Северина Наливайка 1594–1596 років, Павла Павлюка і Карпа Скидана (1637), Дмитра Гуні і Якова Острянина (1638).
Часи Хмельниччини
Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан.
З 1648 — сотенне місто Білоцерківського полку. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав відійшов до Польщі. Протягом 16—17 століть Богуслав зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. Юрій Хмельницький в 1678 р. зруйнував Богуслав, населення міста віддав у ясир своїм союзникам — туркам.
Створення Богуславського полку
Після прийняття у 1685 р. рішення про відновлення козацтва на Правобережній Україні місто почало відбудовуватися. У 1685 Богуслав був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся і за наказом гетьмана Івана Мазепи було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 1685–1692 роках Самійло Самусь сприяв відбудові Свято-Миколаївського монастиря за Богуславом.
В 1711 р. Богуслав приєднався до армії гетьмана Пилипа Орлика, під час його похода на Правобережжя проти російської влади.
У 1711–1712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя, Богуславський полк ліквідовано.
За Коліївщини 1768 населення міста повстало і разом з гайдамаками знищило гарнізон польського війська.
У складі Російської імперії
В 1793 Богуслав разом з Правобережною Україною ввійшов до складу Російської імперії. В 1796–1837 роках Богуслав був центром Богуславського повіту Київської губернії, з 1837 — заштатне місто Канівського повіту Київської губернії. 1846 року переведний у розряд містечок.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Богуславської волості, мешкала 8451 особа, налічувалось 1018 дворових господарств, існували 2 православні церкви, костел, синагога, духовне училище, школа, 3 постоялих двори, 18 постоялих будинків, 181 лавка, 2 суконні фабрики, пивоварний, винокурний і чавунний завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 11372 осіб (5533 чоловічої статі та 5839 — жіночої), з яких 3690 — православної віри, 7445 — іудейської.
Радянська влада
Після встановлення радянської окупації в Україні Богуслав в 1919–1923 роках знов центр Богуславського повіту Київської губернії, з 1923 — центр Богуславського району. Під час німецької окупації 1941–1943 років у районі Богуслава діяв партизанський загін.
Фотогалерея:
Література:
 |
 |
 |
 |
 |
 |
